Нічого тут, що згадує тебе.
Ні листопад, ні китиці акацій,
Ніщо на помин душу не скубе,
Ні кави смак, ні порцеляна таці.
Давно зійшли наврочення сніги,
І стало явним, що тайком лежало,
Нічого тут, що згадує тебе.
Ні листопад, ні китиці акацій,
Ніщо на помин душу не скубе,
Ні кави смак, ні порцеляна таці.
Давно зійшли наврочення сніги,
І стало явним, що тайком лежало,
І стали павутинням ланцюги,
І стало невтоленним хіті жало.
Ніщо, ніщо не згадує тебе.
І не шукай заступництва у стацій.
Лиш згадуй сам про небо голубе
І білий сум запилених акацій.Начистоту зозуля накувала -
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
