Стоїть на причалі рибальськім Арго
в мережеві мушель і драми.
Як важко знайти нам порою того,
хто просто жив поруч із нами.
Ви чуєте музику через вікно
так живо, виразливо, просто.
Ви чуєте, в почву летить семено.
З народженням, Вольфгангу Моцарт.
Ведуть до небесних уяви земні,
а терен - надземна прикраса.
Все стало окрай, що було вдалині.
З побаченням, буря і натиск.
Ворота відкриті і сплять вартові,
кохання не знає умови.
Чому же так світло стає у пітьмі,
Ви знаєте? Да, "Сорокова...".
Ви чуєте? Да, сорокова...
симфонія, сороковій
Пам'ятаєш рікшу на вокзалі Кента?
Він читав нам віршик, що душа безсмертна,
що її латати можна хоч до краю -
нікотора втрата їй не угрожає.
Ти не пам'ятаєш. Кужелі-кужелі.
Інше щастя маєш у новій постелі.
Душам посполитих точно не минутись.
Скільки рук немитих до тих душ торкнутись.
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
