Илахим

Ольга Заря 2: литературный дневник

Питання змучило мене
Илахим
Питання змучило мене:
Навіщо Бог зібрав докупи
Волосся це її лляне
І ось такі чуттєві губи?


Хто б міг створити, як не Він,
Настільки незбагненне диво,
Чий сміх – мов благовістний дзвін,
Що провокує грішність хтиву!


Терези лагідність, а ще
Діани стан, Венери груди.
В ній липень з грозовим дощем.
В ній обпіка морозом грудень.


Не вірю, що самі змогли б
Зібратись атоми докупи
В очей таку бездонну глиб
І в легковажність сміху згуби.


В ній наче грань добра і зла.
В ній плавність форм, безодня змісту.
Гостинна затишність села -
Цілком байдужий трафік міста.


Безжальність східних деспотій
І вільна грація Еллади.
Сумирність до лиця святій.
А чар вогнем не подолати.


Відчує ласку – і ручна.
Неволю бачить – дикий спротив.
Чиїм створіння є вона?
Лукавця, бога чи природи?


За все, що скоєно мені
Мовчанням, посмішка віддячить.
У неї пазурі міцні,
Але тендітність в них котяча.


На землю тьма могла б зійти,
Скрутивши небеса сувоєм,
Якби не сила доброти
У серці згуби рокової.


В ній і розслабленість п’янка,
І виклик на смертельний ризик.
Хіба що Господа рука
В одній зібрала всі ці риси.



© Copyright: Илахим, 2025
Свидетельство о публикации №125071904385



Другие статьи в литературном дневнике: