http://www.stihi.ru/2013/05/06/5264
Реiнкарнацiя
Вале-Тино Лученко
За вікном гамують гамір віти втомлені берези
Я підхожу до чемболо, ти підходиш до роялю
поміж нами три століття, поміж нами прірва часу
і місток тоненький долі і очей безсмертних посміх
Я торкаю деку лютні, ти бандури пестиш струни.
У торбинці срібні руни про майбутнє промовляють
Ми читаємо "що буде":
ти в очах людей, я в звуках -
лісу, річки чи підводи…
Цю країну не покинем, що народжується в муках -
так призначено в природі...
Ми напишем дивну книгу про життя дерев і духу
ти для мене будеш зором, я для тебе буду слухом
Ми опустимо в криницю панну-жабу у дійниці
хай нап'ється там водиці зореносної…
в правиці, у моїй, кого ж іще
ти побачиш диво-знаки
ми помолимось, в молитві розчинятись будем довго
щоби десь там народитись у якімсь кращішім світі,
в літі...
Чари слів гамують гамір на містку тоненькім долі...
то навіщо Вам ті руни - Вам відомо й так!.. поволі
линуть звуки, линуть роки, линуть втілення земнії...
линуть строками крізь душу - відчуттям Мов вітер віє...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
