А й правда, крилатим ґрунту не треба. Землі немає, то буде небо.
Немає поля, то буде воля. Немає пари, то будуть хмари.
В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина?
Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, не з пуху-пір"я, А з правди, чесноти і довір"я.
У кого - з вірності у коханні. У кого - з вічного поривання.
У кого - з щирості до роботи. У кого - з щедрості на турботи.
У кого - з пісні, або з надії, Або з поезії, або з мрії.
Людина нібито не літає... А крила має. А крила має! © Ліна Костенко
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
