***
І липень-не липень, і літо-не літо,
Війна позбавляє природних прикмет,
Якщо уночі починає гриміти,
Не знаєш - гроза, чи влучання ракет.
Висить у повітрі завжди небезпека,
Жалоба і сум не зникають з лиця,
А нам докучає не сонце і спека,
Тремтять від сирен і тривоги серця.
Лежать на колінах знесилені руки,
Той біль, що у серці, не знає межі,
А душі болять за дітей і онуків,
Та молимось лиш, щоб були в мережі.
Любиму дитину на хвильку почути,
Спалахує серце від щастя на мить,
Вона не голодна, одягнена, взута,
Нічого у рідної там не болить.
І липень - не липень, і літо- не літо,
Тривожні, похмурі, нерадісні дні,
Та віримо, будемо щиро радіти,
Коли переможем в священній війні...
©Орест Міщанчук.
Другие статьи в литературном дневнике:
28.07.2023. ***
27.07.2023. ***
06.07.2023. ***
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь .
Соглашаюсь