***

Миро Слава: литературный дневник

Козацька земле, знов твій голос
не чути серед смерти й сліз.
Холодний хижий Уроборос
кусає здичавіло хвіст.


І Град не град, і свист не вітру,
з ракет - колона канонад.
Там чорну одягає митру
землі московської Пилат.


Молитва смерти - пісня фронту,
реве та стогне Дніпр в огні.
Безкрая смута горизонту
кипить в кривавім казані.


Йде ніч хтонічного Вертепу.
Які ж черстві тепер часи!
Та в чорнім серці сходу й степу
жевріє полум'я Руси.


Там проросте зерно просторе
крізь цинк й бетон, крізь смерть і страх.
Московський звір старий та кволий -
КолОс на глиняних ногах.


Та хоч і кігті в нього гострі-
все ж не смертельні, як раніш.
Священний український простір
йому вколотить правди ніж.


Бо не чекатимуть спасіння
ті, що зродились у борні.
Зростає вільне покоління
із лона вільної землі!


Дмитро Славич



Другие статьи в литературном дневнике:

  • 28.07.2023. ***
  • 27.07.2023. ***
  • 06.07.2023. ***