Субота.
Зупинка.
Маршрутка.
Тривога...
Мабуть затяжна...
Упереміш думки.
Чекаю відправки.
Додому дорога
мені то близька, то далека...
Щоки
торкаються поодинокі сніжинки
і студять палкі діалоги думок.
Стомилась.
Розпалась на сірі відтінки.
Тривога стривожила.
З чорних дірок
свідомості пнуться страхи.
Я судомно
хапаю повітря.
Завівся двигун.
Тривога.
Дорога.
Я їду додому.
Торкається вечір знесилених струн
душі.
А по тілу розливи мелодій-
думок, що вдягли супокою вінець.
Край неба палає...
Палає на Сході...
Відбій.
Бій триває...
Це ще не кінець...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
