***

Різдво іде! Воно вже поряд –
від Кремінної до Волині.
Христос рождається! – говорить
мій сильний духом нарід нині.
Кутю вимішуємо з маком
і рясно скроплюєм сльозами,
і зірку в небі – добрим знаком –
юнак знайде за бліндажами.
Різдво не стримають в дорозі
ні дикі дрони, ні ракети,
воно не змерзне на морозі
не заблукає у заметах.
Поставим дідух на покутті,
помолимось під образами
за тих, хто в небі, не забуті,
в душі, у серці, завжди з нами.
Різдво іде в міста і села,
в лікарні, дитбудинки, хати.
Різдво воєнне, невеселе –
відбою будем дослухатись.
Різдво зворушливе і тихе
торкнеться матері й солдата,
на мить забудемо про лихо,
і будемо колядувати!
Христос родився у стаєнці –
і відгукнувся дзвін велично.
З Різдвом вас, вільні українці,
зі святом світлим, давнім, вічним!

Леся Дмитерко
04.01.2023

Другие статьи в литературном дневнике:

• 25.01.2023. ***
• 18.01.2023. ***
• 15.01.2023. ***
• 14.01.2023. ***
• 12.01.2023. ***
• 09.01.2023. Борису Чичибабiну
• 07.01.2023. ***