Нiч

Миро Слава: литературный дневник

ЛІНА КОСТЕНКО
Захлинаються м'ятою луки.
Мерехтять вересневі зорі.
Розметавши ріки, як руки,
спить Земля в м'якому просторі.


Їй на коси випали роси,
трави-ковдри сповзли з постелі,
та й відкрилися ніженьки босі
і гаряче плече пустелі.


Місяць вирізав шпару в небі
ледь помітним серпом з латуні,
мов, ховаючись сам від себе,
задивився на сплячу красуню.



Другие статьи в литературном дневнике:

  • 24.09.2021. ***
  • 21.09.2021. ***
  • 17.09.2021. ***
  • 16.09.2021. ***
  • 15.09.2021. ***
  • 11.09.2021. ***
  • 10.09.2021. ***
  • 03.09.2021. Нiч