Девочка, старушка
Николай Левитов
1.
Ярко-желтых рыбок замирают стаи
под водой прозрачной, словно под наркозом.
Аромат «Коти» плывет, но чудесней роза,
даже грязь, в которой она вырастает.
Вглубь уплыли рыбки, танец свой исполнив.
Над фонтаном липы наследили тенью.
Девочка устала – спит, поджав колени,
в розовой беседке, в этот тихий полдень.
Как осыплет осень лепестки на землю,
как скует в фонтане рыбок в лед морозом,
ты о них заплачешь? Иль забудешь розу,
скорби и печали детством не приемля?
В розовой беседке, в сводчатом трельяже,
стеблями увитым вьющегося хмеля,
девочка с большой душою в хрупком теле
видит в сновиденьях мир честней и краше.
2.
Тридцать тысяч дней, как приз вручен.
А потом оглянется она
и поймет, что жизнь не так длинна
и смогла бы уместиться в сон.
И уже сползает, и вот-вот
как салфетка со стола слетит,
как листок, дождями с ветки сбит,
невесомо наземь упадет.
Что случится с миром в миг такой?
Время остановит в небе птиц?
Груды букв и чисел рухнут ниц?
Свет и звук поглотит вечной тьмой?
Нет, как шло, так будет всё идти.
Стайки рыб в фонтане закружат.
Бархат розы вновь украсит сад,
с запахом нежнее, чем «Коти».
... оказывается. Есть ещё (внутренний пистолет...
И "злое слово..." Гораздо слабее стреляет.
... у внутреннего. Пистолета (бывает...!!) Что сбит прицел.
(и...) Не промахнуться...!
Он.
Заставляет...
...
(и тогда стреляешь в себя...) Сам.
Чотири вогнi
Шон Маклех
«Мій погляд нині на освітленій вершині
Стрімкого пагорбу, вгорі, мій попереду шлях…»
(Райнер Марія Рільке)
Під злими променями чорного сонця
Зачіпаю черевиками минулого
Мертву траву Даллана Форгала*.
Прийду в Залізний Дім**,
Запаліть мені чотири вогні,
Бо ніч після чорного дня
Густа, як нутро яблука,
Що привезли на човні,
Що обтягнутий шкірою,
Що носив чорний бик Міде*** –
Землі Недоброго Вогню.
Покладу в торбу камені –
Важкі як наша доля сліпа
Та піду в Айлех –
Землю Коней Каменю,
Землю королів заліза
І чорних кілтів Колум Кілле**** -
Голуба синього неба.
Осідлаю коня кольору гірського туману,
Буду поїти його з джерела Сегайс*****.
Вино роси п’янить нас
Як колись сніг в часи короля Еліма Олфінехта******.
Кінь короля Конна!*******
Копита твої стукають
По сяючим каменям Чумацького шляху.********
Примітки:
* - його ще називають Еохайд Поет. Він був філідом і оспівав Колум Кілле у своїх піснях за те що той заступився за філідів перед людьми в чорному.
** - Дінн Ріг.
*** - гра слів, не більше: «Мі Де» - недобрий вогонь. Насправді всі вогні Міде добрі. Хоча святий Патрік був іншої думки…
**** - то звісно не кілти, самі розумієте…
***** - а колись всі будемо з того джерела пити…
****** - верховний король Ірландії. Час правління 787–786 роки до н. е.
******* - йдеть про короля Конна Кетхахаха (Конна Ста Битв). Час правління 116—136 роки.
******** - ірландською, звісно, не Чумацький Шлях, а Белех на Бо Фінне (ірл. - Bealach na Bо Finne) – Шлях Світлої Корови.
...
...
Четыре огня
Шон Маклех
«Мой взгляд сейчас на освещенной вершине...
Стремительного холма, вверху, мой впереди путь ... »
(Райнер Мария Рильке)
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
