***

Катерина Крыжановская: литературный дневник





Вторник, 2 апреля 2013, 22:11 +04:00 от Луценко Андрей Григорьевич <prostor202@yandex.ru>:


http://video.yandex.ru/#search?id=36286403-07-12&where=all&text=...
Страница автора
http://www.stihi.ru/avtor/patrik7




Косовище
Шон Маклех
«…Куди йдуть туман, кавова гуща
Та старі календарики?»
(Хуліо Кортасар)


Пам'яті О. П.

Гра в хованки одвічна і проста:
Ми бавимось як діти безтурботні
Хоч вже дорослі… І священна простота
Так тішить нас у дні спекотні.
Ми бавимось – в слова і прапори
І в хованки – з бабусею старою,
Що платтям білим світить до пори
У темряві епохи геморою.
Бабуся – мати бусурманських косарів
Косу ладнає для трави і квітунів,
Що головами в полі ляжуть на покоси.
Поети, гречкосії та нечоси!
Он бачите – сміється сивий дід,
Отой одвічний, що оцю забаву
Нам вигадав – отож коштуйте мід
І виноград, і сонячну заграву,
Допоки жарти сумом не зійшли,
Допоки тлін з стражденної землі
Не став водою, у яку пірнати нам –
Нам дивакам, паяцам, штукарям.
Бабуся в білому несе свою косу
А ранок подарує нам росу –
Нам, дітям чорної землі
І сонця спраглого, що світить у імлі,
Нам – квітам вишні, білим пелюсткам,
Нам – людям, птахам і вікам.
Косовище
Шон Маклех
                           «... Куда идут туман, кофейная гуща
                             Но старые календарики? »
                                                       (Хулио Кортасар)


                             Памяти А. П.
                            
Игра в прятки вечная и простая:
Мы играем как дети беззаботные
Хотя уже взрослые ... И священная простота
Так радует нас в дни жаркие.
Мы играем - в слова и флаги
И в прятки - с бабушкой старой,
Что платьем белым светит до поры
В темноте эпохи геморроя.
Бабушка - мать бусурманских косарей
Косу ладит для травы и Квитунь,
Что головами в поле лягут на покосы.
Поэты, гречкосеи и нечос!
Видите - смеется седой дед,
Тот извечный, что эту забаву
Нам придумал - так стойте мед
И виноград, и солнечную зарево,
Пока шутки грустью не взошли,
Пока тлен с страждущей земли
Не стал водой, в которую нырять нам -
Нам чудакам, паяц, фокусника.
Бабушка в белом несет свою косу
А утро подарит нам росу -
Нам, детям черной земли
И солнца жаждущего, сияющее в темноте,
Нам - цветам вишни, белым лепесткам,
Нам - людям, птицам и возрастам.



Другие статьи в литературном дневнике: