"Нема в світі Правди, Правди не з’іскати,
Що тепер Неправда стала правдувати.
Уже тепер Правда стоїть у свого ж порога,
А тая Неправда сидить поруч ікони "бога".
Уже тепер Правду ногами топтають,
А тую Неправду медом напувають.
Уже тепер Правда сидить у темниці,
А тая Неправда з панами в світлиці.
А вже тая Правда сльозами ридає,
А тая Неправда все п’є та гуляє.
Десь ти, Правда, вмерла, чи ти заключена,
Що тепер Неправда увесь світ зажерла.
Тільки в світі Правди, що рідная мати —
Де б ми її могли в світі од’іскати?
Ой орлице мати, де ж тебе нам взяти,
Тебе ні купити, ані заслужити!
Коли б тебе, Правдо, в світі увидіти,
Орловими крильми раді б ми летіти.
Ой як же тим діткам без матері бути?
Да щодня заплачуть, не можуть забути.
Вже ж бо кінець віку оце приближився,
Хоть рідного брата тепер стережися!
Із ним на суд стати — Правди не з’іскати,
Тільки сріблом-златом панів насищати.
Хто по правді судить, то того карають,
А хто по неправді, того поважають,
Ой хто буде в світі правду ісполняти,
Тому зішлеть Господь щодня благодати,
Бо сам Господь Правда і смирить гординю,
Сокрушить Неправду, вознесе святиню.".
(народна, є в багатьох варіаціях)
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.
