Мені б вдягнути, мамо, вишиванку,
Роззути берці, зняти автомат.
І під калиною до самого світанку,
Весни вдихати ніжний аромат.
Мені б кохати зараз так хотілось,
В волосся квіти перші заплітати.
Від поцілунків, щоб вуста горіли,
Від щастя - так хотілося літати.
Мені б додому, мамо, повернутись,
Пройтися стежкою до рідного села.
В своїй кімнаті солодко заснути,
А зранку пити воду з джерела.
Загою рани, Богу помолюся,
Крізь кулі й дим знову піду у бій.
Все буде Україна, я клянуся!
І мої діти будуть вільно жити в ній.
(Аня Мазур)
ось і все, чого бажає жінка, що взяла зброю...
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.