***Добрі серця Шабо І ось лікарняна палата, Нас не знаходить наше щастя, Але ми сподіваємося на диво Ці вірші написав невідомий поет і присвятив їх травматологічному відділенню Шабовської районної лікарні. І ще, у цьому відділенні є стенд «Медик», на якому висить книга скарг і пропозицій. Та тільки скарг там немає, а самі подяки та теплі слова на адресу співробітників медперсоналу. Я розмовляю з головним лікарем, завідувачем Шабовської районної лікарні, що знаходиться в Білгород-Дністровському районі Одеської області, Пурдіком Іваном Митрофановичем. - Наша лікарня була побудована в 1961 році, має клінічну базу. До складу лікарні входять: травматологічне відділення, терапевтичне, боксоване інфекційне дитяче та доросле відділення - Як Вам вдалося зібрати таку чудову «команду» медпрацівників? - Ця «команда» формувалася з самого початку. Люди закінчували медичні університети, медичні училища, приходили до нас влаштовуватися на роботу. Про результати роботи судити не треба було, оскільки факти були очевидні — позитивні відгуки хворих і відсутність у лікарні летальних випадків. Я бачив, що лікарям, медсестрам і молодшим медсестрам подобається їхня робота. Вони залишалися після практики працювати й жити в нашому селищі. Ось так і сформувався наш колектив. Сам Іван Митрофанович працює лікарем з 1975 року. Підраховуємо: двадцять п’ять років стажу. - Ми всі його дуже поважаємо, - каже Єрмошенко Віра Володимирівна, молодша медсестра, - він добрий, чуйний, якщо виникає проблема по роботі, він обов'язково прийде на допомогу. Завжди спокійно розбереться, не підвищуючи голосу. ...Ми з татом потрапили до Шабовської лікарні, бо в одну мить «закінчилася наша зоряна година» (як у тому вірші). Моєму батькові було вісімдесят років. Він ремонтував паркан, зачепився, впав — у результаті отримав складний перелом стегна. З районної лікарні в Білгород-Дністровському нас направили до Шабовського травматологічного відділення. У поліклініці ми отримали консультацію у лікаря Чиянової Людмили Василівни, милої, симпатичної жінки. Дякую Вам, Людмило Василівно, за увагу, яку Ви проявили до нас! Мій батько, звісно, не міг ходити, лежав у візку біля входу в поліклініку. Лікарка Чіянова негайно викликала хірурга-травматолога Герасимюка Степана Павловича та Меркурьєва Георгія Васильовича. Меркурьєв Георгій Васильович працює анестезіологом у Білгород-Дністровській міській лікарні. За сумісництвом бере участь в операціях (у дні операцій) у лікарні Шабо. Стаж роботи — десять років. Дуже молодий, гарний не тільки зовні, а й душею. Скільки уваги та любові виявляє до хворих, що є великою рідкістю в наш час. Видно неозброєним оком, що дуже любить свою роботу, серйозно до неї ставиться. Перш ніж взяти батька на операцію, він його кілька разів прослуховував, розпитуючи про те, на які хвороби хворів пацієнт, вимірював тиск, перевіряв пульс. Через погане самопочуття батька (високий тиск) скасував операцію 18 квітня і переніс її на пізніший термін. Видно, що доктор Меркур'єв Г.В. з великою відповідальністю ставиться до своїх обов'язків, а після проведених операцій він неодноразово заходить у палати, щоб переконатися, що з післяопераційними пацієнтами все гаразд. Такому лікарю немає ціни! Оперував мого батька кандидат медичних наук, хірург-травматолог Герасимюк Степан Павлович, який закінчив Український державний науково-дослідний інститут ортопедії та травматології в Києві. Працює Степан Павлович хірургом-травматологом двадцять вісім років. Жартома пацієнти лікарні називають його — «Наш завідувач ремонтної майстерні». Доктор Герасимюк проводить найскладніші операції в галузі хірургії. Встановлює в переломи кінцівок американські та англійські фіксатори, пластини, штучні колінні чашечки. Буквально складає з переламаних уламків і кісточок тазостегнові суглоби. Скорочує та подовжує кінцівки. Цьому лікарю Бог дав не тільки світлий розум, а й золоті руки, завдяки яким він за багато років роботи поставив на ноги сотні людей із найскладнішими переломами. До нього привозять хворих на машинах, візках, ношах, приносять на руках — скалічених, нещасних, а додому вони йдуть на своїх двох. До лікаря Герасимюка С.П. звертаються хворі, які побували на консультаціях і лікуванні в Києві та Одесі. Степан Павлович виправляє неправильно зрощені суглоби, кістки, проводячи операції хворим. І не було такого випадку, щоб людина пішла від нього з поганими наслідками. - Степан Павлович, скільки років Ви практикуєте такі методи лікування? - цікавлюся я. - Ну, напевно, вже більше двадцяти п'яти років, - каже Степан Павлович, - справа в тому, що в нашій лікарні працюють ортопеди-травматологи вищої категорії. За результатами проведення найскладніших операцій, ми працюємо набагато краще, ніж іноземці. Але у них більш вдосконалена апаратура, а у нас, на жаль, цього немає, працюють руки і голова. - Які у Вас плани на майбутнє, Степан Павлович? - Мрію побудувати власну клініку, мати сучасне обладнання. Приносити користь ще більшій кількості людей, ніж зараз. За рік ми проводимо триста шістдесят (360) реконструктивно-відновлювальних операцій. Хотілося б, звичайно, більше. Наша лікарня вважається міжрайонною травматологічною, обслуговує багато районних центрів, зокрема: Арциз, Білгород-Дністровський, Тарутино, Татарбунари, Сарату, Кілію, Ізмаїл, Іллічівськ. У мене немає слів, якими я могла б висловити свою вдячність цій чудовій людині. Так, насамперед людині, а вже потім лікарю з великої літери. Своїм талантом, даним Богом, він завоював любов, популярність, авторитет і славу в усій Одеській області. Його знають і далеко за її межами. Милим сестричкам, велике спасибі за посмішки, гарний настрій і сердечне ставлення. Дуже багато лягає на їхні тендітні плечі. Вони, як на фронті, вдень і вночі на посту, доглядають важких післяопераційних хворих. Реабілітаційний період після операції триває десять днів. Дуже багато лежачих, важких пацієнтів, і кожен потребує, щоб йому приділили увагу та втішили. У будь-яку хвилину медсестри приходять на допомогу. Доброзичливе ставлення, м'який тон голосу та сама їхня присутність — все це діє заспокійливо і благотворно на нещасних. Сестрички, наші рідні, від усіх хворих найкращі побажання Вам: Мажор Ользі Павлівні (43 роки стажу), Щербіній Наталії Сергіївні (26 років стажу); Бардай Марії Василівні та Царьковій Світлані Петрівні (по 25 років стажу), Бершацькій С.В. (17 років стажу), Бородаєнко Г.І., Каневій Н.П., Зуєвій О.Н., Прискар Л.С. та Барановій Алочці — гіпсотехнікам. Дуже симпатичній і уважній дівчині, медсестрі-анестезистці — Губі Тетяні Михайлівні, операційній сестричці — Животіній Тетяні Петрівні (завжди з посмішкою, мила і приємна дівчина, 17 років працює в медицині). «Її покликання — операційна медсестра!» — так сказав про неї Степан Павлович. Дякую прекрасній жінці Сендер Ерні Іванівні та чудовим медсестрам із фізкабінету: Яловчук Світлані Павлівні (20 років стажу) та Баконіній Ларисі Вікторівні. Молодшим медсестрам за їхню нелегку працю, за турботу про хворих, за чистоту і порядок, за добрі серця. Величезна подяка Вірі Володимирівні Єрмошенко, Катерині Володимирівні Плаксюк, Валентині Федорівні Сидорка, Анжелі Василівні Чашко, Світлані Олександрівні Мурзакей. А лікаря Ганіну Надію Іванівну та рентгенолога Прокопчук Людмилу Василівну можуть викликати в будь-який час дня і ночі. Дівчата завжди готові до «бою»! За результатами аналізу роботи з надання першої медичної допомоги, Шабовській районній лікарні 29 березня 2000 року було присвоєно найвищу категорію серед дільничних лікарень Одеської області. За таке почесне місце, заслужене чудовими лікарями та медсестрами села Шабо, Білгород-Дністровський район може з честю пишатися! Хочеться побажати їм усім успіхів на такій непростій і благородній ниві, а найголовніше, нехай ніхто з людей не хворіє!
© Copyright: Ленина Кудренко, 2026.
Другие статьи в литературном дневнике: |
