Зім’яли б і Лукашенка
Як жменю висохлих конопель
Але вирішили:
Нехай попроростає
Для експерименту
Для мрії
Для втіхи сліпих вірників:
— Можна ж!
Онде люди живуть
Колись пощастить і нам
Бідолашні!
Вони аж підбігають до паркану
І дихають дихають
Незрівнянним
Незабутнім
І тепер уже незбагненним для них
Запахом волі та рівності —
Жменею висохлих конопель
У планетарній
Палючій пустелі
* * *
І ось клітка з левом
Зменшується до розмірів
Клітки з папугою
І тобі вже не рябіє в очах
І ти ніби вийшов не з печери
А із цирку
І глузливо розсміявся
(Постаті у хмарах, 2013)
