Зіниці розширились дневі,
У далеч вистрілює шлях,
І вільні вітри вересневі
Блукають в прозорих полях.
До зашпорів сухо і тепло —
Так тільки під осінь бува.
О бабине літо! Як терпне
Підсохла трава,
ще жива!
Ще сплетена буйно і чіпко,
Як наші з тобою думки
Про це от життя, про слобідку,
Де зникли стрімкі ластівки.
(Із книги "...то меча, то хреста цілування", 2021)
Мы используем файлы cookie для улучшения работы сайта. Оставаясь на сайте, вы соглашаетесь с условиями использования файлов cookies. Чтобы ознакомиться с Политикой обработки персональных данных и файлов cookie, нажмите здесь.