из прочитанного

Це літо розписане батиком –
у снах, що мене манили.
Ти скажеш: смішна романтика;.
Ілюзія щастя, мій милий.
Я в снах не була берізкою,
ні пташкою, ні зорею –
бо снилась собі одаліскою
в твоєму гаремі, бею.
Ходила навшпиньки музика,
зливалися гори й небо.
І ти мене звав спокусою
і не відпускав від себе.
І сміх не лякав розплатою,
а сяяв, як бісер білий.
І сукня, розписана батиком,
спадала з мойого тіла…
А ніч небо зорями вишила,
І тьмою ховала те диво,
бо я червоніла – вишнею –
від сорому, що щаслива…

... у її голові якийсь балаган, повний безлад, у серці— шрами від трьох пересічних:
перший— спалив мости, другий— розлюбив і зрадив, третій— просто помер без неї.
То варто казати правду чи варто ховати правду - чи краще закам"яніти? Вона ж у вільний час у тир ходила, де мовчки в мішені цілилася, і плутала травень й січень... Вона щодня тримає сотню вибачень про запас і ще сотню таких же яскравих подяк: боїться вцілити в чиєсь серце необережним словом. Коли рушниця в її руках - вона спокійна, як чорне дно в ополонці, а в сумці носить книжку О.Генрі, дезінфектор, запасну маску і запасні колготки, і думає, що коли останній листок із дерева, як в оповідці, подасть їй небесний знак, вона зможе його підв’язати до дерева віршем зі вкрапленнями еротики…
цілунком пропечеш її плече
коли місячне затемнення
в усій галактиці

Другие статьи в литературном дневнике:

• 28.06.2021. ***
• 20.06.2021. ***
• 12.06.2021. из прочитанного
• 06.06.2021. ***
• 04.06.2021. ***