Наталка Фурса
***
Захисти свою радість… Бо завжди знайдеться пес.
Пес не винен, що – пес… але ти захисти свою радість.
Серце в щасті сліпе, і у горі буде сліпе.
Захисти свою радість маленьку – і їй не зрадь.
Можна слухати всіх – бо повільно йде твій караван,
а пустелі, здається, немає кінця… Але ось – оаза!
Може, то був міраж? Та вода його нежива
врятувала тебе! - Й дарувала дещицю часу.
Захисти ту хвилину, що збудеться завдяки…
Захисти ту жарину, що висіяли зірки…
Захисти ту росину, що губи твої воложить…
Мо’, здалося… Та легшають довгі твої піски.
Мо’, почулось… Мовчи ув одвіт, – як мовчать віки,
забираючи в небо з пустелі утіху кожну.
