Рецензии на произведение «Правила страницы Конкурс Моя Душа!!!»

Рецензия на «Правила страницы Конкурс Моя Душа!!!» (Конкурс Моя Душа)

С Душой мы заодно - выбирайте. С уважением.

Полтораков Сергей Павлович   03.02.2013 04:57   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Правила страницы Конкурс Моя Душа!!!» (Конкурс Моя Душа)

http://www.stihi.ru/2010/05/23/5235

Последний По Счёту   10.06.2011 14:23   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Правила страницы Конкурс Моя Душа!!!» (Конкурс Моя Душа)

.Добрый вечер) ) http://www.stihi.ru/addrec.html?2010/09/12/4284 lukinagora@yandex.ru

Алексей Андреенко   06.05.2011 19:25   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Правила страницы Конкурс Моя Душа!!!» (Конкурс Моя Душа)

ДУША...
Виктория Мамотюк
Душа…
Яка я?
Життя… Маска на моєму обличчі… маски, їх багато. Я живу підлаштовуюся під обставини, одягаючи потрібну маску. Іду. Падаю. Встаю. Грішу і… оправдовую свої злі вчинки. Життя в масках – це не моє життя… Але я сама не знаю себе…
Я щодня роблю необхідні справи. Встаю, іду і… падаю… а інколи і ні. Я не розбиваюся. Мрію про справжнє і чисте, і просто не витримую під тиском власних думок.
Швидко захоплююся і так само швидко захват минає. Я все кидаю і біжу далі, оглядаюся і повертаюся. Приймаю рішення і порушую їх. Я рухаюся, а можливо – це просто міраж і просто стою на місці. Необхідність жити за правилами, а я так не можу. Рамки тиснуть мене з усіх боків, згодом перебувати під тиском стає неможливо, і я знову біжу. Втікаю сама від себе, від порушених мною та іншими правил. Я бачу безкінечність стоячи на місці. Думки мої крутяться як в’юни в мішку. Яка моя мета? Інколи я цинічна і знаю все на перед. Це моя маска, я знімаю її… Я люблю людей і ненавиджу себе. Я знімаю ще одну маску… і тепер люблю себе і ненавиджу людей. Це маска, я знімаю і її… люблю себе і людей… Я так хочу і цю маску лишаю. Я і люди… Люди і я… Ми по різні сторони. Я відчуваю себе відокремленою, іншою… Шукаю і не можу знайти. Не можу знайти себе серед людей, бо мене там немає. Чи можливо не має людини в мені… Скільки масок я маю? Маска — невід'ємний атрибут людського життя. Наше життя – театр, а ми актори з багатьма масками. Хочу добратися до справжньої своєї сутності..
Яка я?
Почалися дощі, а може це сніг? Ні, немає ні снігу, ні дощу – це душа моя як лід і сльози по щокам. Вночі не можу довго заснути, слухаю дощ, сніг, вітер чи просто тишу.
Я ніколи не скажу правду. Я бачила багато, але ніколи і нікому не розповім. Можливо я справді несу в собі лише зло? Я сильна і ніколи не плачу. Я все витримаю, все пройду, все переживу. Я це вже пережила. Я так хочу, думаю так і розумію, я це ще одна в маска. Я розумію ,що в масці, бо насправді часто плачу... знімаю маску і плачу ще дужче, бо на справді я не сильна, доживаю це досі… І чомусь так жаль себе. Але я не жалію і не дозволю це робити іншим. Настала тиша. Я не знаю яка я на справді. Я роблю кілька кроків і бачу… нічого не бачу, як сліпе котеня, щойно народжене, яке інстинктивно шукає щось життєво необхідне, відчуває що воно поруч, але не знає яким є насправді. Тицяється носиком… Сліпе і є сліпим…
Інколи мене дратують звичайні побутові речі, а до справжнього зла я лишаюся терпимою.
Але в цілому мені все байдуже. І це теж маска. Знімаю її і хочу відшукати на землі місце, де барви будуть яскравими, а люди не фальшивими. Там мої очі будуть випромінювати зелене сяйво, а душа кристалічну, білу чистоту. Я хочу знайти місце де не буде брехні і голосних слів. Не виконаних обіцянок, а можливо там буде тихо і слів не буде зовсім… Я була колись там і відчувала себе щасливою. Душа була чистою… але це було колись не зараз, а тепер я навіть не можу згадати де це... А можливо мене там і не було… я ніколи не була щасливою. Я судорожно хапаю руками повітря, тому що воно стало густим і липким я не можу його вдихнути. Мої пальці злипаються я вся стаю липкою це повітря обволікає мене всю. І від того я не розумію, що в моїй голові, тому що це повітря проникає і тути, склеюючи думки в одну… Хто я? Повітря липке як моє життя… Липке... Я не можу жити, бо не можу дихати таким повітрям і тому я не живу… Я не живу, але я жива, жива і липка… Іноді виникає таке відчуття що я живу одна на планеті і нікого не має, тому що моє серце давно вже не до кого не прив’язане. Я так хочу. А можливо я одна в порожній кімнаті. Я одна сама в собі. Але варто лише усвідомити власну самотність і починаєш борсатися в липкому повітрі, шукаючи підтримку. І не знаходиш, тому що її немає, не існує… Одна. І все стає байдуже. Я кусаю губи до крові, стискаю кулаки до побіління. Біль робить ще байдужішою до всього. Я знаю, бо пережила. Я байдужа, бо було колись боляче. Я сильна бо пережила. Я так хочу… Розумію - це маска. Ковток свіжого повітря і я оживаю, борюсь за життя, закохуюся… Ні, це вже не я…і не моє життя… це інша… я… По трохи приходжу до тями. І головне - це можливо. Я почула, те що уже не чекала, про що мріяла в напів свідомому мареві і приходячи в себе – забувала, забувала, бо не вірила. І от я це почула. Раніше померла би почувши. А зараз відчула, що це мені вже не потрібно. Я хотіла, але точно знала, що так не буде. Я почула і злякалася. Мрія – солодка, а реальність – страшна. Я мовчатиму і нічого не скажу. Я жадаю, але ніколи в цьому не зізнаюся. Я почула жадані слова, але не отримала почуття щастя, а на томість вакуум в душі. Якось стало порожньо і всерівно. Брехня вона і є брехня, а я і є та сама брехня. Більше ні про ще не хочу чути. Мені байдуже тепер. Маска. Це знову маска. Насправді серце моє ожило, але в середині вакуум, ніщо живее не може житии в вакуумі. Я повільно задихаюся і помираю… І оживаю іншою, вільною. Вільною, але зовсім іншою. Я вже не та і ніколи тою не стану. Я шукаю яскравий барвистий світ, такий в якому я колись булла… я шукаю і не можу знайти. Я знаю, що він десь є.. я і є те сліпе котеня, яке тицяється носом інстинктивно шукаючи те, що належить йому. Я обвожу очима повітря і зупиняюсь ні на чому. Скінчилися мої сльози, висох слізний резервуар і мені байдуже. А раніше я плакала що дня. Я стала такою. Я пішла в далеку дорогу пошуку. Я можу собі перечити або щось доводити. Я можу сміятися сама з себе, але іншим не дозволю. Що мені робити в цій царині неспокою? Це лише хвиля емоцій, я живу ними. А після цієї хвилі буде інша, а потім ще… Для кожної обставини у мене своя маска. А я мрію випромінювати світло і щоб очі мої світилися зеленим сяйвом. Жити в яскравій, барвистій країні спокою та тиши. Де немає брехні і не виконаних обіцянок. Не має тому, що там не має слів, там повна тиша. Скільки б разів я не розпочинала свою гру я в кінці зніму чергову маску, але так до себе справжньої не дістанусь…
Яка я?! http://www.stihi.ru/2011/03/31/4206

Виталина Кузьмыч   31.03.2011 13:11   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Правила страницы Конкурс Моя Душа!!!» (Конкурс Моя Душа)

Хочу принять участие в конкурсе "Мой любимый стих". Вот этот стих http://www.stihi.ru/2011/02/27/2527. Не уверена, что правильно оформила заявку, подскажите, если что не так.

Нина Корчагина   27.02.2011 10:27   •   Заявить о нарушении

Рецензия на «Правила страницы Конкурс Моя Душа!!!» (Конкурс Моя Душа)

Как быть,если многие рецензенты оставляют отзыв не на странице,где размещены участники конкурса -"Друзья навеки",а на моей странице.С уважением,Олег.

Олег Кротов 2   06.02.2011 16:13   •   Заявить о нарушении

  .. 21:34   •   Заявить о нарушении