Шукаю р дний почерк батька
бо вже забув,де сам її поклав,
фанери від посилки шмат знайшов,
що батько мені в місто надсилав.
Перевернув,-а там знайомий почерк,
яким колись писав Антон-татусь,
я у вірші хотів поставить прочерк,
та тішуся,що я такОж Карпусь.
Так батька і в лісництві називали,
не тільки лиш дорослі,а й малі,
його і в навколишніх селах знали,
а не лише у рідному селі.
Складаю вірш й тремчу від хвилювання,
бо сталося в селі багато змін
і не сприйміть слова за хизування-
ніхто в лісництві не писав,як він.
Хто батька знав-той почерк пам'ятає,
колеги скажуть схвалення слова,
його підтримки так не вистачає
лише повага житиме жива.
Погляньте на красивий почерк ненька,
до вас звертаюсь,жителі села,
скотилась цівка по щоці тоненька
і знов скорбота душу обняла.
листопад 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Свидетельство о публикации №126111806987