Небачене наступне

Епіграф:
Не треба, не соромся своїх сліз!
А хочеш – то тримай мене за руку
і віднесе Спаситель, як і раніше ніс,
далеко в ночі нашу спільну муку!.. 
© Шуваєва Ольга Ю.

«Не треба, не соромся своїх сліз!».

Напевно, ти не бачив, як це – «рано».

Як грішний блазень дурнів та дур колесив
звитягами хімій їх крові;,
коли закохана людина хоче «крові»:
ще рано бачити таке.

Не треба соромити свій гріх.

Це кості Великого шамана,
щоправда, він іще не виріс:
Бо цей, твій «гріх» – іще гіркий
хоч й світ реальності хиткий...

Розколиши!
Всі сумніви – це прах.
Сонце – сходить, вітер – дме: фе!
Душевне «Те»: бувала стезя на тій же колії
 
не розлаштуєш дух її, бо ти – «Дурак».

Неспокій, що вкриває – дбає:

Оберіг для надто тихих днів.
Поцілуй в крило плеча.
Лебідь поета велича.

2019-10-27

з Концепту "Чарівниця"
книга на Ях-Диске: https://disk.yandex.ru/i/9CCukwOkKtByYw


Рецензии