Не сп ш ть лелеки

Не лишайте землю птах-величаві,
я без вас,лелеки,не пишу віршів,
де вітри панують злі і неласкаві,
де немає серцю рідної душі.

Хай некличуть зорі й дальні океани,
де чуже повітря і не рідний край,
тут-земля чекає,залікує рани
лиш не линьте,любі,ви за небокрай.

Не летіть,лелеки,зависокі гори
і душі країни не тривожте шрам,
де чужеє сонце і холодне море
залишайтесь з нами,ви потрібні нам.

Не лишайте землю,бусли величаві,
не летіть у осінь,у краї чужі,
бо для України ви пошана й слава,
як тепло і спокій стомленій душі.

Ви несіть на крилах мир,любов і радість
линьте із весною знов до рідних стріх
і батьків розвійте передчасну старість
щоб почули люди клекіт наче сміх.

Не летіть у осінь,птахи величаві,
попросіть у Бога миру і тепла,
бо не всі ромашки відцвіли в отаві,
бо без вас сумує стежка до села.

Полетіть до Богаптахи величаві
в чужини не линьте сиву далину,
бо небеса і обрії далекі
вам не замінять рідну сторону.

На даху й тополі,де живуть лелеки
рідний край тримає буселів крилА,
ви,бузьки,не кваптесь в подорож далеку,
без вас засумує стежка до села.

листопад 2026
О.Чубенко-Карпусь.


Рецензии