Засина земля и село одяга кожуха

Засинає земля і село одягає кожуха
Листопад віддає вже ключі грудневому ранку
І людина сповільнила крок свій , застигла на ганку
У єдиному ритмі  життя  все навколо спочило.

А коли на подвірї намело по коліна снігу
То скільки радості це приносить дітворі
Всі виходять і ліплять снігову бабу
І катаються на санчатах з гори.

Тільки я , коли була  іще малою
Не робила цього бо санок не мала тоді
І я сідала на гілочку соснову
І так зїзджала із гори.

А потім мій братик зробив мені санки
І радості моїй не було тоді меж
Я на них каталась до ранку
І іншим дітям давала кататись теж.

 12.11.2026


Рецензии