поки ще душа...
щоб слова із тіла, проросли,
як же ти мене тоді хотіла,
все молила : Господи прости!
слів твоїх ,оранжва ожина,
з ніжністю барвистих пелюстків
світ в тобі дорослою дитиною,
стелиться скрізь марево віків.
і отою мовою ранковою
коли листя тихо шелестить,
ти мене чаруєшь загадково
таїною, що в тобі сидить.
Свидетельство о публикации №126111300932