Шлях у прірву… сліз людських
не вистачає,
Заподіяно такий страшний обман!
Хтось завісою війни борги ховає,
Намагаючись покращити свій стан.
Хтось без сорому кишені набиває,
Кров людська не викликає хвилювань…
Ляльковод нитки покірності тримає –
За свавілля не минути покарань.
Знов дощі над Україною тривають,
Землю всіяно хрестами та кістьми…
Вітер пісню заспокоєння співає,
Зорі в небі наче таючі свічки.
Київ
***
© Copyright: Наталия Рудченко, 2026
Свидетельство о публикации №126111204961
Свидетельство о публикации №126111204961
Рецензии