Я знов дивлюся в син тво оч

Я знов дивлюся в сині твої очі
в яких ріки струмує течія,
та лиш серденько вірити не хоче,
що ти,кохана,більше не моя.

Вода змиває спогади і дати
розлука віє холодом німим,
як тяжко відпускати й забувати,
те,що колись здавалося святим.

Звільняє простір ця холодна осінь
пробач,що зупинити не посмів,
згадались раптом очі твої-просінь
і,що проник в секрети твоїх снів.

Чужі долоні відпустили руки,
з душі звалився камінь,відлягло,
між нами тільки тиша від розлуки
й кохання відболілого тепло.

Минуло все,стихають грози ночі,
та часу плин мов річенька тече,
мій погляд не шукає твої очі
й не вабить зір оголене плече.

Я силоміць лишитись не примушу,
не треба поцілунків-підожди,
твій погляд волошковий ранить душу,
що я тебе втрачаю назавжди.

Хай час летить стрілою в даль безкраю,
й минуле все з собою забира,
я із жалем сторінку цю гортаю,
бо нового життя прийшла пора.

листопад 2026
О.Чубенко-Карпусь.


Рецензии