Я пам’ятаю юну неньку
І очі ніжні мов в іконі
Як лагідно, мене маленьким
Брала в пелюшці у долоні
Квітковий запах у волоссі,
Немов лишилось літо в них,
А очі мамині і досі
Ми зберегли в серцях своїх.
Я пам'ятаю, наче вчора,
Хатинку скромну у селі,
Стару криницю, жита поле
Гриби з узлісся чималі.
Бабусин сад, дзижчання бджіл,
І трав'яного чаю смак,
Мов чарівник ту мить зберіг
Тримає час в своїх руках
Я дім згадав наш біля парку,
Та двір з цегляною стіною,
Гойдалку, лавку біля ганку
Як мати кликала «додому!»
Тепер і дім вже наш спорОжнів,
І заростає двір бур'яном,
А я і сам давно дорослий,
Покрився сивини туманом.
Та голос мами чистий знов,
Дбайливо спогади гортаєм,
Мов листя, молоді, дібров,
Для нас завжди ти молода.
Ех, час — то пам'яті печаль,
А роки — аркуші альбому,
Чекає на світанку мати
Дітей й онуків біля дому.
Рiдна хата
© Copyright: Иван Кевич, 2026
Свидетельство о публикации №126110902495
Свидетельство о публикации №126110902495
Рецензии