***

В'януть чорнобривці, осінь за вікном,
Небо над залізом огортає сном.
Та чорнилом темним закипає кров,
У холодні будні сходить знов любов!


Небо дихає дощем, виходи важкі,
Натягнулись струни, ночі на війні.


А за вікном кружляє золото і дим,
Та серце знову живе натхненням молодим!
Нехай прохолОхда обіймає сад —
Твоя любов дорожча за весь листопад!
Ми заберемо це тепло у сни,
І будем палахкотіти до
Весни

Золото літає, вітер рве листи,
В темряві бліндажу — музо, прилети.
Там, де замість сонця — спалахи ракет,
Окопну свічку палить твій поет.


Небо дихає дощем, пташки вдалині,
Спалахнемо ми вогнем, розігрієм ночі сяйнІ!


А за вікном кружляє золото і дим,
Та серце знову живе натхненням молодим!
Нехай прохолОда обіймає сад —
Твоя любов дорожча за весь листопад!
Ми заберемо це тепло у сни,
І будем палахкотіти до весни!


Нехай злива змиває бруд із цих доріг...
Я лишаюсь один, мій ліхтарик зблід.
Крізь розбиті стіни, у гарматний гул
Ти ведеш мою руку, щоб я не заснув.


Мій чистий папір, моя ліній в'язь,
Ти — Муза війни, що в бою


А за вікном кружляє золото і дим,
Я б'юся із текстом, лишаюсь живим!
Нехай прохолОда обіймає сад —
Ця рима гаряча дорожча за весь листопад!
Я заберу цю пісню у сни,
І буду палахкотіти до Весни...
До Весни!


Рецензии