В осіннім парку – як в театрі тіней,
Тут кожний лист свою звершає роль.
Продюсер – осінь. Режисує вітер…
А дощ постійно здійснює контроль.
Кружляє листя, падає на трави.
Подує вітер – знову оживе.
Велику роль в театрі грають барви,
А правки вносить небо дощове.
Осіннє листя, як жива істота,
Шугає, падає і знов летить.
В озвученні – важлива кожна нота,
Коли барвистий килим шурхотить.
В земному світі люди – ті ж листочки,
Ми падаєм, як листя, і встаєм.
Осінні шати схожі на обновки,
Червоне гроно сяє ліхтарем.
Схиляються в поклоні листя й люди,
Коли підходить до кінця спектакль,
У серці залишаючи етюди
І елегійних таїн післясмак…
В осiннiм парку
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126110700570
Свидетельство о публикации №126110700570
Рецензии