я знаю, я вiрю, я пам ятаю
про промінь, кохання, тепло,
як пронизує мене, як лезо,
відчуття це, саме воно.
як весь світ зникає, за мить, коли,
пронизує все, ця хвиля сама.
і я знов вмираю, і народжуюсь знов,
й знову та думка, знову одна.
і коли все помре, затихне й зникне,
кров’ю в мені, буде бити по краю,
світло, тепло й любов. І думка
— я знаю, я вірю, я пам’ятаю.
http://stihi.ru/2010/09/12/5246
Свидетельство о публикации №126110608619