Своя порода

Пролетіли стихії мимо - ну і от, хоч якась радість;
Пролетіла стихійно дурість і йо-бо-бо - а значить наступний день вдався більше за вчорашній;
Дуріки і Халамидники – стухають швидше, чим плани ненавидіти і мститися їм все життя. Шо ж так?
Чого ж циганкуваті вибирають таких?..
Поле не полене – тихих колосів, великих зерен,
Але їм все якесь не те, не по гороб’ячому «просо» те.
«Штош!» - порода така, тягнеться до своїх.
Колос біліє всі свої ночі й осиплеться на щастя землі
Ковтне і не виплюне.
Бігали дуріки за секундою потіхи – наругу справить, їм про своє.

2026-11-05


Рецензии