Стрічаю ранок удвох з душею,
Говорим тихо без зайвих слів.
Вона дарує мені ідею,
А я ще марю у брані снів.
Мені затишно в теплі світанку,
Нема ні смутку, ні метушні,
Ще відчуваю спочинку ласку,
Пливу в якомусь передчутті.
Блукає розум в сітках серпанку,
У лабіринті безсонних мрій,
Немов шукає якусь підказку
У розмаїтті земних подій.
Душа вмикає бадьорі ритми,
Немов шепоче:”Вставай мерщій…”
І я знаходжу слова і рими,
Думки збираю в букет надій…
Ранок
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126110507744
Свидетельство о публикации №126110507744
Рецензии