Сьогодні дощ уперто шепотів,
Доносилися зранку зливи звуки.
Хоч я й не розуміла тихих слів,
Та відчувала в них печаль розпуки.
Крізь шурхотіння крапель по шибках
Вчувалась ностальгія за минулим,
Про мрії, що згоріли у вогнях,
Про явища, що віру похитнули.
Здавалося, я чула щось про сни,
Що так і не збулися, як не прикро,
Про підступи жахливої війни…
І все це вимовлялось драматично.
Дощ шарудів про безсердечний світ,
Про недостачу ласки і уваги,
Про плинність часу і тепла ліміт,
Про відчуття глибокої зневаги…
А потім хлюпотіти раптом став,
Немовби умовляв життю радіти.
Можливо, то мене він захищав?
А то душа вже почала тремтіти…
Пiд шепiт дощу
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126110507697
Свидетельство о публикации №126110507697
Рецензии