П1сня. Я 1рб1с з Г1мала1в

Я Ірбіс -  зійшла з Гімалаїв,
Де зорі сяють  поміж снігів,
Де вітер вічності співає
Про таємниці всіх світів.

Прийти до  вас  була змога,
Принести мудрість із висот:
«Природа — це творіння Бога,
В ній — скарби  усіх епох».


Від Гімалаїв до галактик,
Від океанів аж до зір —
Єднає все незримий дотик,
І кожен з нас — частинка див!

«Нема зАйвого творіння,
Ні птаха, ні квІтки, ні трави.
У всьому — Всесвіту коріння,
І — подих вічної весни».

«Усе у світі неповторне,
І кожен має власний шлях.
Природа мудра і бездонна,
Її закони — у віках».

«Людино, ти — дитя природи,
А не володар цих світів.
Не руйнуй земної вроди,
Храни красу лісів і гір».

Пішла Ірбіс назад у гори,
Де зорі сяють уночі.
А людям залишила слово
Любіть цей світ - ось вам  ключі.


Рецензии