Пустився дощик – осені привіт…
Зірвався раптом з гілки лист кленовий,
Прилип до тротуару, як магніт,
І нагадав мені конверт поштовий.
Прислухалась і підняла листок,
Неждано відчувати стала шелест,
Хоч посланець уже доволі змок,
Та я почула схоже щось на “леле”.
І був такий у тому “”леле” жаль,
Такий надрив пронизливий і спогад
Про тепле літо… Це була печаль,
А, може, просто неймовірна втома.
Відчула я, як тане у руках
Надія на жадану літню ласку,
А дощ стрибав по мокрих килимах,
Та ще й шумів, напевно, для порядку…
А я листок додому принесла,
Можливо, стане в серці більше світла.
Зірвала швидко лист календаря
І мріями у весни полетіла…
Пустився дощик
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126110408690
Свидетельство о публикации №126110408690
Рецензии