Навияне падолыстом сюита
сюїта
Ой літа мої літа,
Не летіть так швидко,
Дні із Сонечка світань –
Аж з дитинства нитка...
ПОлоси життєві шлють
Небеса й самі ми,
Творимо ще й кажем – будь!
В цім театрі мімів.
Приспів:
Та не будемо плакати, осінь,
Ти, красуне моя, кароока, –
Пробіжать і твої, ці ось строки,
У тумані цвітастому кроки…
В небесах ностальгій синьооких –
О, подовжишсь, любов наша мила,
Хай побуде іще в жилах сила,
Бо живуть в нашім серці і досі…
Як й осіння заметіль
Срібла листу й злата –
Сипле килими, покіль,
До життя палати.
Радість – найцінніша суть
В серці поряд з Богом
І любов не проминуть,
Йдучи монологом...
Приспів:
Та не будемо плакати, осінь,
Ти, красуне моя, кароока, –
Пробіжать і твої, ці ось строки,
У тумані цвітастому кроки…
В небесах ностальгій синьооких –
О, подовжишсь, любов наша мила,
Хай побуде іще в жилах сила,
Бо живуть в нашім серці і досі…
В’ячеслав Шикалович
05.11.2021р. – 08.10.2026р.
Мелодія на слова пісні:
Свидетельство о публикации №126110407774