У вирі снів і плетиві думок,
У мороку тривоги і старіння
Розплутую сутужності клубок,
Та бачу лиш безвиході лахміття.
Сплетіння ран і світлих почуттів,
Яке ж воно болюче неймовірно.
Сьогодні світ від горя почорнів,
А серце хоче битись мелодійно.
Шукаю вихід і не сплю вночі,
В душі давно вже поселилась втома.
А сумніви, немовби палачі!
Б’є наповал зневіра підсвідома.
А я – така, як є… Ламаю лід,
Мости будую через біль до правди.
Шукаю у пустелі щастя слід,
Від Ангела чекаю слів поради…
То обміль у мені, то раптом глиб,
То гнів звучить, то ніжна колискова.
Не можна всі путі пройти без хиб,
Не завжди зло відлякує підкова…
Можливо, не свою я граю роль
А, може, хтось промовить випадково:
“Навіщо ти така? Земна юдоль
Дала тобі цей образ помилково…”
Помилково
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126110300478
Свидетельство о публикации №126110300478
Рецензии