***
Через тисячу літ.
Я прийшов на світанку
І стояв у воріт.
Навіть не сподівався
Що зустріну тебе.
І що перше кохання
Раптом знов оживе.
Я приїхав востаннє
де ми юні були.
І самі мене ноги
У твій дім привели.
Моє серце зімліло
Не повірив очам
Хвіртку ти привідкрила
Запитала:,,Хто там?"
Щоб мене ти впізнала
Окуляри я зняв.
Ти такий же- сказала.
Ти така ж- я сказав.
Ми на лавці сиділи
Говорили про все.
І що ми овдовіли ,
Що самотні ми вже.
Доля не випадково
Нам зустрітись дала.
В один день загадково
З різних міст привела .
Попросили коханих,
Тих, що в вічність пішли.
Щоби нас відпустили
Ще в любові прожить.
РАзом довго сиділи
Було добре нам двом.
Душі наші зігрілись
Невідомим Теплом.
Свидетельство о публикации №126110200461