Виводить осінь візерунки,
Маленький пензлик, як живий,
Такі привабливі малюнки,
А колір – справжній золотий!
А ще червоних барв багато:
Калина іскрами горить!
Хоча уже холоднувато,
Повітря свіже аж п’янить!
У гаї тихо і спокійно,
Лиш вітер шепче про своє,
Дзвенить струмочок мелодійно,
І річка голос подає.
На сонці сяє горобина,
Немов – не грона, ліхтарі!
Прекрасна осені картина,
Чарують навіть чагарі!
А як погляну на калюжу,
Покриту барвним килимком,
Від блиску, як від сонця, мружусь,
Взірцевим тішусь полотном.
А осінь (Що тут говорити?)
Втомилась від щоденних справ!
Щоб мала змогу відпочити,
Вітрець шуміти перестав…
Осiннi вiзерунки
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126103109241
Свидетельство о публикации №126103109241
Рецензии