Осінь тримає марку
Умився гай в прозорому серпанку,
Вдихнув на повні груди теплий день,
А осінь, як завжди, тримає марку,
Іде в полоні марень і натхнень.
Червоні чобітки, немовби краплі
Осіннього ранкового дощу,
Довершені орнаменти – на шалі,
А в косах – дивна брошка з янтарю.
В подолі – спілі грона горобини,
Як блискітки застиглого вогню,
Браслети на зап’ястях з павутини,
А очі – в золотому обідку.
Йшла осінь і вручала подарунки,
Повсюди розсипала доброту…
Обручки, капелюшки, візерунки…
Любов’ю заповняла пустоту…
А вітер, як надійний друг і стражник,
З біленьких хмар зв’язав пухнастий шарф,
І дощ прибіг – негоди співучасник,
І тут же від блаженства заспівав…
Осiнь тримае марку
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126103109212
Свидетельство о публикации №126103109212
Рецензии