Без емоцiйного кредиту

Мені не дано - твоє забути ім’я.
Воно знову спливає в нічних моїх думках.
Тебе вже немає в планах життя
Та пам’ять тримає тебе у рядках.
Я більше не хочу думати про тебе
Та спогади ріжуть - неначе гострі ножі.
Я вчився мовчати , навчився триматись
Ховати свій біль за обличчям чужим.
І кожен твій допис , де знову не я
Нагадує: місця мені там нема.
Я стер тебе майже з самого життя
Та варто лиш згадці , і знову пітьма.
Ти серед людей не шукаєш мій номер
Не прагнеш почути мій голос бодай.
Для тебе давно я - минуле знайоме
Яке не вертають. І крапка. Прощай.
А я б уже - певно…давно відпустив
Якби не вертались ті спогади знов.
Я надто багато ночами не спав
Поки вчився вбивати в собі ту любов.
І часом бракує мені твого ім;я
Поміж повідомлень , дзвінків , і людей.
Та я не шукатиму тебе вже в телефоні
Не стану стукати в зачинені двері.
Минуть іще дні , і розвіється слід
І спогад про тебе втратить вагу.
Я не перекреслю минулих подій
Та більше за ними життя не веду.
Ми справді з тобою в різних світах
І різні дороги обрали собі.
Ти досі чекаєш на принца в казках
А я хочу дім , і спокій у житті.
Не замок , не казку , не зоряний пил
А стіни , де затишно навіть мовчати.
Людину - яка не зникає в різні часи
Коли вже немає що навіть втрачати.
Мені іноді тебе бракує - як кисню
Немов без повітря стискає у грудях.
Та я пам;ятаю…як боляче вийшло
І вдруге такого зі мною не буде.
Я більше не стану тебе повертати
Не буду шукати ні сенсу , ні вин.
Я надто багато навчився втрачати
Щоб знову себе розчинити в руїнах.
Тож досить. Закриємо тему назавжди.
Без «може , колись» , без порожніх надій.
Ми різні. І кожен піде у свої світи.
Я більше не хочу вертатися в біль.
Ти можеш з’являтися знов у думках
Посеред роботи , дороги , безсоння.
Та спогад - не привід вернутись назад
І пам’ять - не знак , що я досі твій полонений.
Коли місто стихає , і гаснуть вогні
А ніч повертає усе пережите
Я вкотре нагадую сам собі:
Не все , що любив - треба знову прожити.
Я досі не стер твоє ім’я до кінця
Не буду брехати , що мене зовсім уже не болить.
Та я не дозволю уламкам з минулого
Моє теперішнє знову розбить.
Бо я тебе справді колись покохав
І не відречуся від того - те , що було.
Та досить себе я за двох руйнував
Моє терпіння давно відболіло.
Я можу згадати. Та це не повернення.
Я можу відчути. Та це не любов.
Ти стала минулим , і в цьому вся відповідь.
Я більше не стану платити собою за двох.