Дождь - за окном...

Дощ - за вікном... Гаряча кава...
І зАтишок в моїй душі...
На мить забуть всі болі, справи,
Маленьки мрії - залишИть.
Щось добре справді пригадати
З того, минулого життя:
Рожеві мальви біля хати,
Політ на крилах в майбуття,
Хорошу книжку, гарний віршик,
Бузок розквітлий, шерхіт трав...
Робила спробу... Та - не вийшло...
Що буде далі? Хто би знав?!...
Хто б знав минуле і майбутнє,
І сьогодення примхи всі?
Ми - живемО? Чи ми - присутні
В земній знівеченій красі?
Наш кожен подих - як на виліт,
Як куля, тОнке трОщить скло.
В самих собі шукаєм сили,
Бо наше сонце - не зійшло.
Так, кожен день - немов розп'яття
І світ навколишній горить.
Палає нищевнИм багаттям
Те, що ще дише й хоче жить...
На мить забуть: всі болі, справи.
Маленькі мрії - залишИть.
Дощ - за вікном... Гаряча кава...
Де ж зАтишок в моїй душі?...
Ракетні залпи знов унОчі,
Гримлять в розгубі небеса.
Моя душа, чого ти хочеш?
О, як беззахисна краса!..
Щось добре справді пригадати
З того, минулого життя?...