Моє життя є низкою доріг,
Є радість зустрічі, і сум від розставання.
Кохання перше, що я не зберіг.
Безглуздих мук і спогадів страждання.
І зліт душі, й падіння у брехні.
Річних розломів гуркіт особливий.
Стежини слід, що згинув вдалині.
І долі шлях солдата, клопітливий.
І ті дерева, що посаджені в саду.
Той дім, що побудован мною.
Ми з долею завжди були в ладу,
Хоч часом і була вона сумною.
Мінливий світ, в якому живемо,
Міняємо ми без турботи ідеали.
Своїм шляхом до фінішу йдемо.
А на очах рожеві окуляри.
Не вчинків, а ні слави-лиш борги,
Які в майбутньому заплатять наші діти.
Й непереможні, ситі вороги,
А ще голодні та мільони вбитих.
Доля
© Copyright: Валентин Брилев, 2026
Свидетельство о публикации №126102903285
Свидетельство о публикации №126102903285
Рецензии