Щодня втрачає жовтень листя,
Шумить, хвилюється, мабуть.
Напевно вже і з ліку збився,
Ось-ось вітри усе зметуть…
А промінь сонця чистить небо,
Похмуру відганяє тінь:
То в річку зазирне миттєво,
То знов спішить у голубінь.
В саду ступає обережно,
Хутчіш підсушує стежки,
Весь день у праці безперервно…
А тут ще зночі – калюжки!..
Роботи променю багато:
У жовтні часто йдуть дощі!
А сонце тліє винувато
У хмарі, наче у дуплі.
Ловлю очима зблідлі трави
І ліс, що тане в сірій млі,
І хочу, щоб осінні барви
Несли ще довго голос лір…
Бентежить душу барв морендо*…
Згасає осені краса…
О, як же сяяла модерно
Янтарна сонячна габа!
*Морендо – музичний термін, що означає “завмирання”.
Жовтневе морендо
© Copyright: Галина Чехута, 2026
Свидетельство о публикации №126102800358
Свидетельство о публикации №126102800358
Рецензии