про Кассандру та ущент
Як той вдовець — без сліз — бідкується fontan.
Щоденно день стає на мить одну коротшим,
і ви;сить в тамбурі безвиході стоп-кран.
На оксамиті трав ростуть червоні звіти,
останні краплі рос на сонці мерехтять.
Як просто тут ущент, упе;нь зніяковіти,
коли лягає при;тьма божа благодать.
Вже згодом листопад вербу оголить ре;вно.
Покоїться ганьба на звалищі Мікен.
Куди впаде зерно, там виросте, напевно,
чи стогін нарікань, чи ласка кантиле;н.
Всьому своя ціна, дешевше інших мандри
поета уві сні — коли кругом війна —
в осінній квіт троянд, у сповіді Каса;ндри
за неохо;пність чар дівочого стегна.
Свидетельство о публикации №126102803014