У вальсі знов кружляє осінь,
Тепла даруючи ще трохи.
Листи, як листоноша носить.
Килими стелить на дороги.
Дерева в золото вдягає.
На гілки вішає рубіни.
Безжалісно листи зриває,
Що би нові плести килими.
Дарує «літо нам на час.
Позичивши тепла і світла.
І цим дивує кожен раз.
Мов завинила перед літом.
Птахи своїм останнім криком.
Мов жінка серце розтривожить.
Сльоза дощу чарівним звуком,
Ніяк мені не допоможе.
Життя в минуле відлітає,
Додавши, двірникам роботи.
А осінь зиму вже вітає.
Минає час тужливої негоди.
Осiнь...
© Copyright: Валентин Брилев, 2026
Свидетельство о публикации №126102801908
Свидетельство о публикации №126102801908
Рецензии