Мадам поетессо!
Ви знову плекаєте зерня віршів —
Шукаєте рими якісь на асфальті?
І не заважає Вам бешкет вітрів?
В своєму авто відчинив я дверцята,
Стою поруч з Вами, торкаюсь руки...
А Ви вся натхненна, далека, крилата —
Боюся зурочити, відволікти.
Ви десь у світах, де розсипані строфи
Та змотані наче нитки у клубок.
А Ви не розгублена зовсім, ні трохи —
Складаєте все у чарівний мішок.
Напевно, удома дістанете п'яльця,
Згаптуєте вірш, як ажур чарівний...
Мадам поетессо, цілую Вам пальці,
Які відчувають прозорості мрій...
26.10.26
Свидетельство о публикации №126102605136