Осипається листя кружляє в журбі
золотими сльозами лягає під ноги,
шепотить тихий вітер щось дивне тобі
і туман застеляє холодні дороги.
Скоро знову зима заплете у у вінок
білі коси хурделиць,морози і тишу
а поки що останній опалий листок
на прощання осінню поезію пише.
Холодіють серця і ховаються в сни
час летить і днів котяться роки,
будем жити чеканням нової весни,
а тепер відпускаємо осені кроки.
***
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126102404526
Свидетельство о публикации №126102404526
Рецензии