Минуло все,опало жовтим листям,
дощами змило пристрасті сліди,
наш спільний всесвіт,що колись іскрився
тепер замерз під товщею води.
Забудь до мене назавжди дорогу
сховай ключі від спалених мостів,
твоєму не молюся більше Богу
й відлуння не чекаю більше слів.
Зітри мій номер,видали адресу,
не шли мені небажаних листів
ми завершили вдвох безглузду п'єсу,
де кожен з нас лиш біль знайти хотів.
Не клич і не шукай мене очима,
не видивляйся поглядом в юрбі,
тернистий шлях у мене за плечима,
та за минуле вдячний все ж тобі.
Забудь до мене назавжди дорогу,
перегорни сторінку й відпусти,
щоб більш не відчував в душі тривоги
коли я буду нищити листи.
Перегортаю лист цього завіту
і ставлю крапку жирну і тривку,
іди вперед-шукай свою орбіту,
бо мій причал віднині,-на замку.
жовтень 2026
О.Чубенко-Карпусь.
Забудь мене
© Copyright: Чубенко Саня Карпусь, 2026
Свидетельство о публикации №126102404380
Свидетельство о публикации №126102404380
Рецензии